Культові жіночі образи в історії моди

Революційні ідеї дизайнерів, які назавжди змінили хід історії моди (частина 1). 

Поль Пуаре та сукня без корсета

Перед тим як відкрити свій дім моди, Поль Пуаре навчався у відомих кутюр'є: пройшов школу Жака Дусе і працював у Чарльза Ворта. Від них Поль дізнався, що таке справжня розкіш. Однак це не завадило Пуаре здійснити революцію історії моди – він звільнив жінку від кайданів корсета. У 1906 Поль придумав нову форму сукні, підняв лінію талії під груди і візуально подовжив ноги. Модельєр замінив корсет гнучким бюстгальтером. Поль пропагував повернення до античної моди: пропонував парижанкам носити сукні у вигляді туніки. Крім того, Пуаре став провідником стилю орієнталізм: увів моду на кімоно та перські шаровари. Заслуги Поля Пуаре перед модою XX століття прирівнюють до вкладу Пікассо у живописі XX століття.

Коко Шанель і маленька чорна сукня

Маленька чорна сукня стала візитівкою Коко Шанель. За легендою, одягнути всіх жінок у чорний колір Коко вирішила після трагічної смерті її коханого Боя Кейпела. Оскільки вони не були офіційно одруженими, Шанель не могла носити жалобу. Тоді Мадмуазель вирішила піти іншим шляхом – вдягнути в чорний весь Париж.

І попри критиків, які називали чорні сукні та костюми “сирітськими”, жінки оцінили ідею Коко. Перший варіант такої сукні мав простий напів круглий виріз, довгі вузькі рукави і досить довгий поділ, що прикривав коліна. На сьогодні було створено безліч варіацій цього вбрання: з короткими рукавами та без них, напівпрозорі та мереживні, із завищеною талією чи просто прямі. Головне, що приваблює у будь-якій моделі маленької чорної сукні, – це можливість комбінувати її з різними аксесуарами, щоб кожного разу образ виглядав по-новому, елегантно та, разом з тим, виразно.

Ельза Скіапареллі та сукня з омаром

Головною конкуренткою Шанель була шанувальниця авангарду та сюрреалізму Ельза Скіапареллі. Дочка італійських аристократів, любителька всього екзотичного та химерного, Ельза спеціально провокувала публіку своїми ідеями та змішувала мистецтво з модою. Вона створила колекцію за мотивами матроських татуювань, досліджувала тему оптичних ілюзій та галюцинацій в одязі, а також першою почала використовувати у нарядах застібки-блискавки та колір фуксії.

У творчому союзі із Сальвадором Далі Ельза створила безліч незвичайних сюрреалістичних речей: капелюшки у формі чобітка, брошки у вигляді очей та губ, а також одяг з двозначними принтами. Наприклад, сукня із зображенням омара. На перший погляд, силует здається досить традиційним і класичним, але потім увага перемикається на омара, що розміщується між ніг власниці вбрання, що за задумом авторів символізує сексуальність жінки, і думка про цей образ різко змінюється. В сучасних колекціях креативний директор бренду Деніел Роузберрі часто звертається до цього образу.

Мадлен Віонне та сукні, скроєні по косій

Після Першої світової війни марка Мадлен Віонне стала дуже популярна, адже саме в цей час жінки змогли, нарешті, оцінити революційні погляди Мадлен. Мадам Віонне створювала дуже складне та елегантне вбрання.

Головним і найбільш відомим винаходом модельєрки став косий крій: саме вона придумала повертати тканину під кутом 45 градусів щодо її основи. Без вбрання з таким кроєм неможливо уявити моду 30-х років. Подібні прийоми застосовувалися в моделюванні одягу і раніше, але вони використовувалися тільки в деталях, оскільки сукні з корсетами не давали повної свободи дизайнерській творчості.

Крістіан Діор та сукні у стилі New Look

Речі, які створював Крістіан Діор, були наповнені спогадами про романтичну моду 19 століття. Показ першої колекції Діора відбувся в Парижі в 1947 році: її відмінними рисами стали вузька талія, прилеглий ліф і новий варіант криноліна. Кутюр'є відродив загадковий та елегантний образ жінки-квітки у період універсалізму та аскетизму повоєнної Європи. Найвпливовіша головна редакторка того часу – Кармен Сноу – була вражена побаченим і вигукнула “Це новий погляд”. Так у моді з’явився термін New Look

Діор дав жінкам шанс знову відчути себе слабкими і ніжними, зануритися в прірву розкоші та достатку, забути про пережиті тяготи та поневіряння. І нехай в епоху загального дефіциту модельєр витрачав десятки метрів тканини на одну сукню (за що його критикували інші відомі кутюр'є), його популярність тільки зростала.

Крістобаль Баленсіага та сукня-мішок

«Він єдиний справжній кутюр'є серед нас. Решта — просто дизайнери», – говорила про Крістобаля Баленсіага гостра на язик Коко Шанель. Його роботи відрізнялися чистотою ліній. Баленсіага сприймав одяг не просто як елемент повсякденності, а як витвір мистецтва. Він, немов скульптор, обирав матеріали, щоб створити ідеальну форму і не визнавав моделей Крістіана Діора за «насильство» над тканиною. Саме ці якості і підштовхнули кутюр'є до створення таких модних винаходів, як сукня-туніка, пальто-кокон та спідниця-балон.Але одним із найцікавіших нововведень Баленсіаги стали сукні-мішки, які можна назвати повною протилежністю витворам Крістіана Діора. У 1957 році, коли Крістобаль Баленсіага представив об'ємну версію сукні-мішка, вона не викликала захоплення у публіки, адже тоді дівчата все ще мріяли про фігуру à la «пісочний годинник». Натомість у 60-ті ця сукня стала своєрідною революцією та феміністським протестом. Обираючи його, жінка ніби говорила про те, що вона одягається насамперед заради власного комфорту та практичності, а не для задоволення чоловіків.